Діти та підлітки особливо вразливі до впливу наслідків COVID-19. Незважаючи на те, що вони рідше переживають важкі фізичні прояви хвороби вірусом SARS-CoV-2, психологічні та виховні наслідки пандемії можуть бути для них дуже серйозними, а іноді їхній вплив триватиме набагато довше, ніж сама пандемія.
1. Можливі психологічні наслідки епідемії COVID-19 у дітей та підлітків
Наукові дослідження підтверджують, що саме молодь особливо страждає від стресу, пов’язаного з епідемією COVID-19 [1, 2, 3, 4, 5]. Це пояснюється, зокрема, дестабілізацією сімейного життя, ізоляцією від однолітків, позбавленням безпечного режиму існування, необхідністю зміни звичок [6]. Тривога і невизначеність посилюються також інтенсивним впливом негативної інформації про пандемію та її наслідки. Стрес поглиблюється природними для цього віку змінами, як у біологічній, соціальній, так і в психологічній сферах, включаючи сутнісні зміни у світогляді та мисленні.
Дослідження показують, що дуже негативно впливає на психологічний стан молодих людей вимушене перебування вдома, яке не лише ізолює їх від однолітків, провокує до бездіяльності, але й, зазвичай, позбавляє приватності та інтимності, так необхідних у цьому віці [2, 3, 7]. Молодих людей, особливо тих, які за віком наближаються до зрілості, також може турбувати невизначеність перспектив: пандемія може стати на заваді реалізації їхніх мрій, прагнень, зруйнувати впевненість у собі, віру в успіх.
Крім того, в ситуації, коли багато батьків та опікунів у період пандемії переживають життєві труднощі, молоді люди можуть стати жертвами їхнього прямого чи опосередкованого словесного, психічного та фізичного насильства [1].
Перебування дітей і підлітків удома означає, що вони проводять більше часу в Інтернеті.
І хоча Інтернет дає можливість їм вчитися, розважатися, спілкуватися зі своїми однолітками, його використання без контролю дорослими загрожує негативним впливом шкідливого контенту. Коли багато активностей переноситься в Інтернет, підліткове насильство також виявляє себе в нових формах у віртуальному просторі.
У документі ЮНІСЕФ зазначено, що під час пандемії COVID-19 все більша кількість маленьких дітей використовує різні Інтернет-інструменти, включаючи обмін миттєвими повідомленнями та ігри. Однак дітям, які мають невеликий досвід користування Інтернетом, загрожує небезпека спілкування в мережі з аморальними людьми, шахраями тощо. Батьки та опікуни повинні бути уважними до сигналів, які свідчать про те, що їхні підопічні зазнають цькування, переслідувань в Інтернеті. Для дорослих також важливо переконатися, що програми, якими користуються діти (наприклад, Facebook або Instagram), налаштовані так, щоб якнайменше конфіденційних особистих даних (дата народження, номер телефону, адреса тощо) були загальнодоступними. Безпечне користування Інтернетом дітьми та молоддю – велика проблема для багатьох батьків, опікунів та вчителів, тому їм також слід надавати консультації та підтримку фахівців у цьому питанні.
Переживання різних форм стресу молодими людьми, як це відбувається в умовах пандемії, може призвести до виникнення ряду психічних захворювань, таких, як депресія або психосоматичні розлади, чи спричинити погіршення стану хворих [1, 4, 7, 8]. У деяких випадках це може спровокувати поведінкові розлади: самогубство чи заподіяння собі шкоди, порушення харчування та сну або насильство щодо інших людей [3, 8, 9, 10]. Переживання прямого або непрямого акту психологічного та фізичного насильства в ранньому віці може завдати дитині непоправної шкоди, погіршивши розвиток її когнітивних, емоційних та соціальних навичок. У майбутньому це загрожує розвитком психосоматичних та психічних розладів, появою різного роду залежностей, виникненням думок про самогубство [1].
2. Можливі наслідки пандемії COVID-19 для виховання дітей та підлітків
Закриття шкіл і перехід на дистанційну роботу навчальних закладів у період пандемії засвідчила важливу роль школи не лише у формуванні базових знань молодих громадян, а й значущість школи як інституції, що активно впливає на їхній розвиток [11].
Система дистанційного навчання увиразнила комплекс проблем в освіті, зокрема ускладнення в багатьох дітей самого процесу навчання. Наявні емпіричні дослідження вказують на те, що вже під час першої весняної хвилі епідемії погіршилися освітні результати класів, переведених на дистанційний режим навчання, та призвела до збільшення нерівності між школами та між учнями [12].
З іншого боку, на основі наукових досліджень, доступних ще до пандемії, ми можемо спробувати оцінити економічні масштаби наслідків цих процесів. Виключення учня з освітнього процесу на період 1/3 навчального року призводить до зменшення в майбутньому індивідуального заробітку в середньому на 3% протягом усієї тривалості життя [13]. Зважаючи на вже визначені результати впливу закриття шкіл на успішність учнів, можна очікувати, що їхні майбутні доходи будуть не лише нижчими, але й характеризуватимуться більшою нерівністю.
Через глобальний характер перерв в освітньому процесі економічні втрати можливі не лише на індивідуальному рівні, а й на рівні економіки в цілому. За оптимістичного сценарію, коли порушення функціонування системи освіти триватиме лише близько половини навчального року, втрати в економіці країни можуть перевищити навіть 1,5% ВВП (Валовий внутрішній продукт) протягом наступних кількох десятків років [13]. Це пов’язано з погіршенням набуття когнітивних навичок сучасними дітьми та підлітками, що пізніше може призвести до зниження якості людського капіталу, зокрема: слабкі навички навчання та співпраці, знижена креативність, яскраво не виявлені незалежність та інноваційність. А це ключові навички для розвитку сучасної економіки, що ґрунтується на знаннях.
Окреме питання – початок професійної діяльності в період глибокої рецесії, яка, згідно з наявними дослідженнями, може мати довгостроковий негативний вплив на фінансовий стан сучасної молоді. Заробітна плата людей, які виходять на ринок праці за несприятливих умов, нижча, в середньому від 3% до 8%, порівняно з тими, хто виходить на ринок праці в економічно стабільний період, і ця різниця відчутна протягом наступних близько десяти років [14, 15, 16]. Вихід на ринок праці під час рецесії також пов’язаний із такими негативними явищами, як збільшення смертності в середньому віці, менша ймовірність створення сім’ї, менша народжуваність та більша ймовірність розриву відносин [17]. Результати досліджень показують, що для дітей та підлітків навіть тимчасові економічні негаразди можуть мати тривалий та негативний вплив на їхнє життя та здоров’я.
3. Що можливо зробити?
Надання психологічної та психіатричної підтримки дітям, підліткам та батькам
Беручи до уваги різні реакції на пандемічну загрозу, необхідно розробити індивідуальні методи допомоги та підтримки в умовах пандемії та протягом декількох років після неї. Зокрема батьки, вчителі та психологи повинні правильно визначати та контролювати:
1. фактори стресу, пов’язані з COVID-19 (наприклад, можливість зараження інфекцією, заражені члени сім’ї, втрата близьких, карантин);
2. побічні ефекти пандемічного стресу (наприклад, економічні втрати, розпад сім’ї, зміна життєвих планів);
3. психосоціальні наслідки (наприклад, депресія, тривога, безсоння, зловживання наркотичними речовинами, домашнє насильство);
4. рівень чутливості до стресу (наприклад, певні фізичні чи психологічні умови, що підвищують чутливість до стресу).
Важливо підтримати дитячу психіатрію. Також необхідна тісна співпраця медичної спільноти із психологами та соціологами.
Діти, підлітки та їхні батьки повинні мати постійний доступ до спеціалізованої допомоги, що забезпечує як психологічну підтримку, так і відповідне лікування.
Пропагування знань про те, як боротися зі стресом під час пандемії
Ключову роль у зниженні рівня тривоги відіграє надання інформації про пандемію (розроблені спеціальні рекомендації [18]) та психологічна освіта (рекомендації, як жити під час пандемії або як боротися зі стресом). Важливо також пропагувати знання про важливість дотримання гігієнічних процедур, фізичної активності, здобуття позитивного досвіду та формування адекватної самооцінки, – це завдання для батьків, педагогів, психологів.
Варто також звернути увагу на такі ініціативи, як, наприклад, проект, що підготували співробітники Інституту психології Ягеллонського університету, де можна знайти різноманітну інформацію для батьків та вчителів на тему пандемії, зокрема поради, як боротися зі стресом, коли, як і де шукати допомогу.
Безпечний та ефективний початок навчання
З огляду на вже очевидний негативний ефект, дистанційна робота шкіл не повинно бути першим контрзаходом в умовах пандемії. Однак, якщо це все-таки необхідно, неодмінно слід прагнути до ефективного та безпечного повернення шкіл до роботи у звичайному режимі, як тільки це дозволить епідеміологічна ситуація. Стратегія цього процесу повинна базуватися на трьох опорах [19, 20]:
- підтримання належного санітарного режиму;
- запровадження гібридного навчання (наприклад, розподіл шкільних класів та навчальних тижнів для стаціонарного та дистанційного навчання);
- регіональний підхід до запроваджених обмежень, регулювання функціонування навчальних закладів.
У довгостроковій перспективі необхідно буде реформувати шкільну програму, зробивши акцент на розвитку вмінь учнів здобувати знання, а не лише засвоювати їх. Шкільна програма повинна містити практично цінну інформацію з епідеміології, гігієни, профілактики здоров’я. Також важливо розвивати критичне мислення учнів, зокрема вчити їх критичному аналізу джерел, щоб представники молодого покоління могли відрізнити науку від псевдонауки, а істину від брехні. Слід також розширити спектр форм і видів роботи, спрямованої на розвиток соціальних навичок, особливо таких, як співпраця та солідарність.
Про групу
Міждисциплінарна консультативна група з питань COVID-19 була створена в Польській академії наук 30 червня 2020 року. Головою групи є президент Польської академії наук, проф. Єжи Душинський,заступником голови – проф. Кшиштоф Пірч (Ягеллонський університет). Секретарем – д-р Анна Платер-Зиберк (Польська академія наук). До складу команди також входять:
• доктор Анета Афельт (Варшавський університет),
• проф. Малгожата Коссовська (Ягеллонський університет),
• проф. Радослав Овчук (Гданський медичний університет),
• доктор хаб. Анна Очаб-Марцінек (Інститут фізичної хімії Польської академії наук),
• д-р Войцех Пачос (Інститут економіки Польської академії наук, Кардіфський університет),
• доктор хаб. Магдалена Росіньска (Національний інститут громадського здоров’я – Національний інститут гігієни),
• проф. Анджей Ричард (Інститут філософії та соціології Польської академії наук),
• доктор хаб. Томаш Смятач (Гданський медичний університет).
Посилання
[7] Liang L, Ren H, Cao R et al. The effect of COVID-19 on youth mental health. Psychiatry Q. 2020; 91: 841–852
[8] Jiao WY, Wang LN, Liu J, Fang SF, Jiao FY, Pettoello-Manto- vani M, Somekh E (2020) Behavioral and Emotional Disorders in Children during the COVID-19 Epidemic. J Pediatr 221(264– 266):e261
[10] Lee J (2020) Mental health effects of school closures during COVID-19. Lancet Child Adolesc Health.
[11] Dalton, L., Rapa, E., & Stein, A. (2020) . Protecting the psychological health of children through effective communication about COVID-19. TNE LANCET, VOLUME 4, ISSUE 5, P346-347. DOI.
[13] Hanushek, E. A. and Woessmann, L. (2020). The economic impacts of learning losses (No. 225; OECD Education Working Papers). OECD Publishing.
[16] Philip Oreopoulos, P., von Wachter, T.M. and Heisz, A. (2012), The Short- and Long-Term Career Effects of Graduating in a Recession, American Economic Journal: Applied Economics, 4 (1): 1-29, DOI: 10.1257/app.4.1.1
[18] Dalton, L., Rapa, E., & Stein, A. (2020) . Protecting the psychological health of children through effective communication about COVID-19. TNE LANCET, VOLUME 4, ISSUE 5, P346-347. DOI.
[20] Zespół ds. Covid-19 przy Prezesie Polskiej Akademii Nauk, Stanowisko 6:
Jak w walce z epidemią COVID-19 unikać ciągłego „rozpoznawania bojem”, czyli o potrzebie nowej strategii testowania
Аналіз польською мовою можете прочитати на головній сторінці Польської академії наук за посиланням.