«Після зараження COVID-19 без вакцинації тридцять тисяч з мільйона людей не зможуть вижити. Таким є ризик смерті від цієї хвороби в Польщі», – стверджують вчені з групи COVID-19 при Президентові Польської академії наук.
Триває процес вакцинації проти COVID-19. Це найбільша організована операція такого типу в історії медицини за останні десятиліття. Результати залежатимуть від багатьох факторів. У цій публікації ми окреслюємо ключові фактори успіху цієї складної операції, а також наголошуємо, на що слід звернути увагу перед щепленням. У наступному дописі нашої групи ми зупинимося на тому, що таке вакцинація в соціальному вимірі.
Сьогодні маємо вибір між вакциною та інфекцією. Наступне порівняння може бути корисним для прийняття особистого рішення про щеплення або відмову вакцинації: якщо ми візьмемо мільйонну групу, то менше, ніж у трьох людей із неї, виникне важка анафілактична реакція після вакцинації. Це не означає смерть, а лише необхідність негайного медичного втручання. Натомість без вакцинації тридцять тисяч із мільйона людей не зможуть вижити після зараження COVID-19. Це приблизний ризик смерті від цієї хвороби в Польщі. Ситуація змінюється залежно від віку та ваги, але навіть у підлітків, госпіталізованих з COVID-19, у десять разів більше шансів померти, ніж у госпіталізованих із грипом. Невідомі й довгострокові наслідки впливу зараження SARS-CoV-2 на людський організм. Разом із тим постійних ускладнень після щеплень не виявлено. Пам’ятаймо, кожна доза введеної вакцини наближає нас до нормального життя, яким воно було до пандемії.
Компоненти процесу вакцинації
а) Вакцина та її доступність
Невід’ємною складовою процесу щеплень є ефективна, безпечна та доступна вакцина. Ключову роль у цьому плані відіграють: виробники, центри, що проводять клінічні випробування, установи, що затверджують вакцини для використання, адміністратори, що забезпечують логістику та організацію розподілу вакцин та функціонування центрів вакцинації. Швидкість розробки вакцин проти COVID-19 та виробництво перших їхніх партій вражає. Для успіху вакцинації також важливо, щоб вакцина була доступна для всіх. У цьому контексті необхідно ефективно вести переговори з виробниками, організувати систему вакцинації в країні, включаючи зберігання та транспортування вакцин при правильній температурі, важливе планування візитів та забезпечення заходів безпеки в пунктах вакцинації, а також ведення відповідної документації, моніторинг щеплень та визначення їхньої ефективності. Сучасні технології полегшують організаційні процеси, тому можна сподіватися, що ця надзвичайно складна логістика вдосконалюватиметься щомісяця.
б) Медичний персонал
Другим, не менш важливим елементом процесу вакцинації, є професійний медичний персонал, який проводить обстеження пацієнта, його допуск до вакцинації й саму вакцинацію, враховуючи показання та протипоказання, забезпечуючи максимальну ефективність та повну безпеку на місці процедури. Рішення про вакцинацію повинно прийматися індивідуально, з урахуванням стану здоров’я кожного з нас та ризиків (супутні захворювання та протипоказання). Зауважимо, що як проведення, так і відмова від будь-якої медичної процедури пов’язані з певним ризиком. Індивідуальне рішення вакцинуватися чи, наприклад, відкласти вакцинацію, – результат аналізу, порівняння ризиків. Рішення приймається спільно пацієнтом та лікарем, розробляється оптимальна процедура вакцинації.
в) Вакцинована людина
Третім елементом успішного процесу вакцинації є особа, якій потрібно зробити щеплення і яка готова до цього. З медичної точки зору саме наші імунні клітини повинні ефективно використовувати інформацію про антиген вакцини або мРНК для формування імунітету. Процес дещо відрізняється для кожного з нас, і ми всі реагуємо на вакцину по-різному. Тим не менше, слід враховувати, що вироблення імунітету після вакцинації – це процес, який триває до кількох днів, протягом яких людина все ще може заразитися. За наявними на сьогодні даними, після вакцинації імунна система повністю захищає нас від 7–14 днів після другої дози. Тому не варто піддаватися ілюзорному відчуттю захищеності й необхідно продовжувати скурпульозно дотримуватися правил: носити маску, не забувати про соціальну дистанцію й часто мити руки. Зараз ми знаємо, що вакцинація захищає нас від зараження вірусом SARS-CoV-2 та допомагає уникнути небезпечних наслідків хвороби. Проте ми ще не знаємо, чи захищає нас щеплення від зараження інших. Отже, поки ми не настільки впевнені або поки пандемія не вщухне, в інтересах інших людей слід ретельно дотримуватися вищевказаних правил і після вакцинації.
Що потрібно знати перед щепленням?
Ефективність вакцинації можна оцінити в лабораторії, клінічно та епідеміологічно. Варто пам’ятати, що інфекції SARS-CoV-2 можуть бути абсолютно безсимптомними або із симптомами COVID-19 (симптоматичні інфекції називаються захворюваннями). З іншого боку, хвороби можуть бути легкими або важкими й навіть призвести до смерті. Критерієм ефективності вакцинації, незалежно від типу вакцини, є зменшення ризику зараження хворобою.
Під час клінічних випробувань порівнювали частоту захворювання на COVID-19 у вакцинованих осіб із тими, хто отримував плацебо, та розраховували зниження ризику після введення вакцини. Також порівнювали ризик смерті від інфекції SARS-CoV-2 в людей, які отримують вакцину та плацебо. Найважче визначити вплив вакцин на безсимптомні інфекції – у цій сфері ми все ще чекаємо результатів клінічних випробувань.
Результат вакцинації, поміж іншим, залежить від віку, стану здоров’я вакцинованої особи та типу вакцини, що використовується. Вакцинація не виключає повністю ризик захворювання, а лише зменшує його. Навіть найкращі доступні вакцини захищають нас від хвороби приблизно на 99%. На сьогодні доступні вакцини для захисту від інфекцій дихальної системи (наприклад, проти грипу) ефективні на 50–70%. Для вакцин проти COVID-19, що містять мРНК, було показано зниження ризику розвитку захворювання приблизно на 95% у всіх вікових групах. Інша затверджена векторна вакцина має ефективність 60–70%, однак, оскільки ми все ще чекаємо результатів клінічних випробувань у групі людей старших 55 років, вона пропонується молодим людям дещо поза чергою, визначеною стратегією, за якою рекомендована вакцинація літніх людей. Тому перед деякими людьми стоїть вибір: отримати зниження ризику приблизно на дві третини зараз або зачекати ще кілька місяців, коли доступність більш ефективних препаратів зросте. Слід пам’ятати, що для вакцин мінімальне допустиме зниження ризику захворювання становить 40%. Ми вважали б будь-яке інше профілактичне втручання, що знижує ризик, наприклад, серцевого нападу або діабету до подібного рівня, цінним і вартим розгляду.
Ефективність вакцинації, навіть найефективнішими препаратами, може бути нижчою в людей із ослабленим імунітетом, які проходять хіміотерапію, після трансплантації або у ВІЛ-інфікованих людей. Однак це не означає, що вони не повинні робити щеплення. Доведеться чекати переконливих даних про ефективність вакцини в цих групах. Те саме стосується вагітних жінок. Однак слід наголосити, що наявні зараз вакцини проти COVID-19 не містять “живих” вірусів, які могли б розмножуватися в нашому організмі з ослабленим імунітетом або, наприклад, проходити через плаценту до плоду вагітної жінки чи інфікувати немовля грудним молоком.
Із появою вакцин виникли сумніви в їхній безпечності. Ці сумніви не мають реальних підстав. Ми всі почувалися б комфортніше, маючи дані багаторічних спостережень щодо ефективності та безпечності окремих вакцин проти SARS-CoV-2. Однак, зважаючи на величезну кількість випадків та нагальну необхідність вакцинувати якомога більше людей, цього часу в нас немає. Рішення щодо вакцинації – як стратегічні, так і особисті – потрібно приймати без відповіді на всі нагальні питання, включаючи те, як довго триватиме захист та чи захистить вакцина нас від нових видів вірусів.
Вакцинація повинна спровокувати нашу імунну систему працювати проти конкретної загрози. Ось чому після вакцинації ми можемо відчувати біль, можливі набряк або почервоніння в місці ін’єкції, а іноді збільшення лімфатичних вузлів. У деяких людей з’являється лихоманка, біль у м’язах, відчуття розбалансованості та сонливості, пригнічений настрій і навіть діарея або блювота. Ми можемо відчувати симптоми грипу, відчувати страх, що вакцинація не запобігла хворобі. Насправді, це симптоми, які свідчать, що наша імунна система була змушена працювати інтенсивно, – розвивається запалення, виділення цитокінів та стимуляція клітин імунної системи, які вчаться розпізнавати антигени вірусу. Ці симптоми прогнозовані та, переважно, помірно виявлені, зникають протягом кількох годин або днів без медичного втручання. Вираженість симптомів після щеплення, зазвичай, трохи більша в молодих людей, ніж у людей похилого віку, а також частіша й сильніша після другої дози вакцини. Деякі з цих реакцій не пов’язані із самою вакциною, про що свідчить той факт, що в ході клінічних випробувань такі типи побічних ефектів також спостерігалися в тих, хто отримував плацебо. У деяких людей навіть такі помірні симптоми, як тимчасовий дискомфорт, взагалі не проявляться, але відсутність симптомів не свідчить про неефективність вакцинації – кожен із нас реагує на щеплення по-своєму.
Потенційно найнебезпечнішою реакцією на вакцинацію є важка анафілактична реакція на компоненти вакцини. Наявні в даний час мРНК-вакцини не містять звичних алергенів – латексу, яєчного білка або дріжджів. Анафілактичні реакції виникають швидко (від декількох до кільканадцяти хвилин) або взагалі відсутні, тому після вакцинації слід побути 15–30 хвилин під наглядом медичного персоналу. Слід наголосити, що ризик важкої анафілактичної реакції після вакцинації оцінюється приблизно, як три на мільйон щеплених. Кожен пункт вакцинації повинен бути обов’язково підготовлений, обладнаний, медперсонал навчений, щоб надати нам негайну допомогу в разі такої реакції.
Що далі?
Головна мета вакцинаційної кампанії – зменшення кількості захворювань, госпіталізацій і смертей та вдосконалення системи охорони здоров’я. Тому перше, що необхідно, це зробити щеплення медичному персоналу та літнім людям, які найчастіше потребують госпіталізації і для яких ця хвороба загрожує смертю. Ці заходи сприятимуть полегшенню наслідків пандемії та дозволять повернутися принаймні частково до нормально життя.
Друга мета – мінімізувати кількість нових інфекцій та захворювань. Для досягнення цієї мети необхідно вакцинувати людей все молодших вікових груп, які менше підпадають під ризик тяжкого перебігу хвороби.
Третя мета – повна елімінація SARS-CoV-2 з нашого середовища, ймовірно, не буде досягнута, оскільки вірус створив осередки в тваринному світі – він зустрічається серед звірів, зокрема норок і оленів. Повний контроль над розповсюдженням вірусу в цих осередках неможливий. На відміну від цього, чим менше вірусів циркулює серед людей, тим менший ризик появи нових видів вірусу, стійких до вакцин.
Про групу
Міждисциплінарна консультативна група з питань COVID-19 була створена в Польській академії наук 30 червня 2020 року. Головою групи є президент Польської академії наук, проф. Єжи Душинський,заступником голови – проф. Кшиштоф Пірч (Ягеллонський університет). Секретарем – д-р Анна Платер-Зиберк (Польська академія наук). До складу команди також входять:
• доктор Анета Афельт (Варшавський університет),
• проф. Малгожата Коссовська (Ягеллонський університет),
• проф. Радослав Овчук (Гданський медичний університет),
• доктор хаб. Анна Очаб-Марцінек (Інститут фізичної хімії Польської академії наук),
• д-р Войцех Пачос (Інститут економіки Польської академії наук, Кардіфський університет),
• доктор хаб. Магдалена Росіньска (Національний інститут громадського здоров’я – Національний інститут гігієни),
• проф. Анджей Рихард (Інститут філософії та соціології Польської академії наук),
• доктор хаб. Томаш Смятач (Гданський медичний університет).
Всі аналізи підготовлені Групою з питань COVID-19 доступні на сторінці ПАН польською та англійською мовами.